Присоединиться

ЛЕГКИЙ НА ПІДЙОМ: КОРОТКИЙ ГІД ПО ФІЛЬМАХ, ЗНЯТИХ НА АЙФОН

Від короткометражок до повноцінних психотрилерів

Використання телефонної зйомки в кіно – явище не нове. Наприклад, Міхаель Ганеке в стрічці «Хепі-енд» демонструє екран телефона як суб’єктивний погляд дитини. Ефект присутності допомагає остаточно стерти межу між реальністю і екранною ілюзією. Врешті, айфон – це економія бюджету і символ творчої свободи. Оскароносна документалка «У пошуках цукрової людини» була частково знята на телефон, коли не залишилося грошей на оператора. Іранський кінорежисер Джафар Панахі в картині «Це не фільм» постає з єдиним доступним йому інструментом – четвертим айфоном.

Але фрагментне використання девайса для потрібного ефекту – це досить просто. Принаймні порівняно з повнометражними зйомками фільму на телефон.

  1. ПОЧАТОК 2010-Х. КОРОТКОМЕТРАЖКИ ТА ПЕРШІ АЙФОН-ФЕСТИВАЛІ

• «Нічна риболовля: життя, повне злетів і падінь» (Пак Чхан Ук, 2011) Paranmanjang

Режисер «Олдбоя» Пак Чхан Ук одним із перших вивів айфон-зйомку на кіноекран. Його містична короткометражка «Нічна риболовля», знята на iPhone 4, взяла «Золотого ведмедя» Берлінале за «Найкращий короткометражний фільм» 2011 року. Рибалка встановлює вудки в очереті біля каламутної води і влаштовується на ночівлю в лісі. Як раптом одна з вудок виловлює юну дівчину: чи то примару, чи то ожилу утопленицю. Втрата якості грає на руку сюжету. Річка виявляється містичним порталом між двома світами, а картинка – таємничою, розмитою, акварельною та побаченою наче крізь туман.

У 2010-х набирають обертів різні айфон-кінофестивалі. Величезну кількість короткометражок різних років можна подивитися на їхніх сайтах. Зверніть увагу на американський iPhone Film Festival, Toronto Smartphone Film Festival, цюрихський Mobile Motion Film Festival i Mobile Film Festival з французького Бреста.

  1. СЕРЕДИНА 2010-Х. ПОЯВА АЙФОНІВ З HD-ЗЙОМКОЮ, ФІЛЬМ «МАНДАРИН»

• And Uneasy Lies the Mind (Рікі Фосхайм, 2014)

Фільм про втрату ґлузду, який Рікі Фосхайм зняв повністю на iPhone 5, представили на фестивалі South by Southwest у Техасі саме через його технічне втілення. Як стверджують автори, це перший повнометражний фільм, знятий на телефон.

Це досить незграбна варіація на тему улюбленого сюжету Ханеке: двоє приходять до тебе додому, щоб зруйнувати твій світ. Головний герой – актор Пітер, приїжджає в засніжене шале відсвяткувати день народження разом із вагітною дружиною. У гості приходять друзі юності з травичкою та алкоголем. Раптово зі свідомості лізе маячня, яка плутається з правдою, а з рота тече кривава патока. Фосхайм сам зізнається, що навмисно вибрав айфон, тому що домагався ефекту «гучної» зйомки, яка нагадує 16-міліметрову плівку.

У 2014 році на ринку з’являється iPhone 6, який знімає у форматі 4К. Картинка виходить такої якості, що запідозрити щось практично неможливо. Айфон, як і раніше, поступається в якості професійній техніці, проте на нього цілком можна зняти справжній фільм, і в глядача не буде відчуття, що він жертва артхаусу.

• «Мандарин» (Шон Бейкер, 2015) Tangerine

Попередній повний метр режисера «Проекту «Флорида» Шона Бейкера можна вважати першою айфон-історією, яка отримала широку популярність і зібрала велику кількість нагород. Трансгендерна повія Сінді – красуня з вибуховим характером – виходить з в’язниці в переддень Різдва. Разом із подругою вирушає на пошуки бойфренда – сутенера, який зрадив її з цисгендерною жінкою.

Дбайливість і неймовірна любов до персонажів – невід’ємна властивість фільмів Бейкера. Айфон режисер спочатку вибрав з міркувань економії. Уже потім телефон виявився ідеальним засобом, щоб показати блиск і злидні мікроспільноти придорожніх повій з великими золотими брязкальцями, роздертими колготками і різнокольоровими глазурованими пончиками на тлі золотого голлівудського заходу сонця. (А також щоб не налякати непрофесійних акторів величезною професійною камерою.) Абсолютний must see для всіх шанувальників інді-фільмів і просто для доброго кіно.

  1. КІНЕЦЬ 2010-Х. НА АЙФОНИ ЗНІМАЮТЬ МІШЕЛЬ ГОНДРІ, СТІВЕН СОДЕРБЕРҐ І НАВІТЬ ЗАК СНАЙДЕР

• «Поворот» (Мішель Гондрі, 2017) Détour

Влітку 2017-го режисер «Вічного сяйва чистого розуму» Мішель Гондрі випустив 11-хвилинну короткометражку, зняту спеціально для Apple, з метою продемонструвати високу якість вбудованої камери. Вийшов справжній авторський роуд-муві про триколісний велосипед, який шукає господарів. Це типовий Гондрі з його ляльковістю та DIY-естетикою. А ще поля квітів, зелені пагорби, усміхнені діти, шум моря і різнокольорові формочки для піску. 11 хвилин концентрованих літніх канікул і сонця проживаєш, не замислюючись про спосіб зйомки. Гондрі й сам прекрасно розповідає про це в коментарях до «Повороту»: айфон легкий і зручний для швидких рухів, але з його допомогою можна імітувати і «важку» камеру – так глядач бачить знайому картинку, для нього немає нічого незвичайного.

• «Сніг, пар, залізо» (Зак Снайдер, 2017) Snow, Steam, Iron

Остаточно легітимізують айфон ті режисери, для яких цей вибір аж ніяк не обґрунтований бюджетною необхідністю. Зак Снайдер, автор «Хранителів» і «300 спартанців», доводить: буде талант, буде і блокбастер на мобільник.

Чотирихвилинний костюмний нуар він зняв на айфон за вихідні разом з групою друзів та сім’єю. Повії, туманний Нью-Йорк, чорні машини і китайський сутенер – ніби запаморочливий трейлер фільму, який ти ніколи не побачиш. Крім того, Снайдер віддає данину історії: у фільмі ми бачимо старовинні фотоапарати – останніх свідків затонулої Атлантиди аналогової зйомки.

Невідомо, чи отримає така зйомка розвиток у кар’єрі режисера, проте висловлювання зроблено: зйомка на айфон – більше не знак якогось «нового бідного» стилю, а нове полотно для виведення авторського почерку.

• «Не в собі» (Стівен Содерберґ, 2018) Unsane

Остання важлива віха в історії айфон-кінематографа – трилер Стівена Содерберґа «Не в собі». Стрічка ставить жирну крапку в міркуваннях про зйомки на телефон і екстравагантності подібних спроб. Непідготовлений глядач ніколи не задумається про те, що історія тижневого ув’язнення в психіатричній лікарні знята певним особливим чином. Якість зображення можна порівняти з будь-яким іншим фільмом: машину ілюзії вона запускає з такою ж потужністю.

Матеріал видає себе лише місцями, ще й навмисно: там, де сам Содерберґ натякає на те, що хтось спостерігає за головною героїнею через дерева за допомогою дешевої камери. Це майже іронія – якість зйомки настільки висока, що для створення ефекту спостереження доводиться накладати додаткові «шуми».

Содерберґ наочно демонструє, що телефон – один інструмент із безлічі, на які може знімати будь-хто. Він нітрохи не гірший, а часто й кращий за інші. Висновок тут тільки один: якщо ви хотіли зняти кіно і нарікали на відсутність бюджету, то тепер відмовок точно немає.

ТЕКСТ: Олександра Хазіна © www.the-village.com.ua

6a2de99a6bb929b6d61ebc2a3453e2b9_5cQQXwkvItQ.jpg